НАПОМА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напомадити. Він був напомаджений, і на всю світлицю розливались од його пахощі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 221); — Я ніколи його не бачив, а уявляю напомаджений чуб, акуратненький проділ, манікюр (Олесь Донченко, V, 1957, 297).
НАПОМАДЖЕНИЙ
Тлумачення слова