НАПОХВАТІ, присл.
1. Під рукою. Не маючи напохваті ніякої іншої зброї, він ухопив зі столу ножиці й хотів перетнути собі ними горлянку (Володимир Самійленко, II, 1958, 293); Спали запорожці в мальовничих позах зі зброєю напохваті (Олександр Довженко, I, 1958, 242); * Образно. Він мав завжди напохваті кілька веселих анекдотів (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 84);
// На незначній відстані, дуже близько. Осавулину жінку давно дражнили на селі злодійкою, і хазяйки нічого не клали напохваті, де вертілась осавулиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191).
2. У стані або положенні готовності; напоготові. Павло зірвав маску, прозорі гумові рукавиці і вибіг у коридор. Прокіп Журба вже тримав йому напохваті скручену з махорки цигарку (Василь Кучер, Голод, 1961, 176); — Омельку! — гукнув він до наймита, що тримався поблизу, сказати б — напохваті, коли б господареві виникла якась потреба (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 180).