НАПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУТАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Словник Грінченка).
2. тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь. В своїм оповіданні вона багато наплутала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 456); [Артур:] Я дуже боюся збитись, щось наплутати, нарешті я можу зіпсувати всю справу якимсь недоречним словом (Вадим Собко, П’єси, 1958, 117).