НАПЛІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАПЛЕСТИ́, ету, етеш, док.
1. перех. і без додатка. Плетучи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. — Кумові давно б слід вив’язати скатертину.. Вона [пані] ще гостріше подивилася, мов казала очима: для тебе? Знаємо ми вас! Є у вас ті, що наплетуть і нав’яжуть (Панас Мирний, III, 1954, 159).
2. тільки док., перех., з спол. що, перен., розм. Наговорити багато неправди, брехні, чого-небудь безглуздого. [Влас:] Зовсім я не хворий. І хто це наплів матері, що я хворий? (Марко Кропивницький, II, 1958, 320); — Я відчуваю, що знов, мабуть, у захопленні дурниць наплів, але пробачте, товариші (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 352).
♦ Наплести сім мішків (кіп) гречаної вовни див. вовна.