НАПЛАСТУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням напластувати і напластуватися.
2. геол. Ущільнені осадові утворення у вигляді кількох шарів ґрунту, що налягають один на одний. Знайшли вони [комсомольці] родовища залізняку і сланцю. Все уважно нанесли на карту. Наступні геологічні експедиції мають оконтурити ці райони, з’ясувати багатство напластувань (Олесь Донченко, II, 1956, 44).
3. перен. Певна риса, особливість пізнішого походження в свідомості, характері і т. ін., що приєднується до основного, первісного. Древньоруська міфологія, що відображає їх вірування напередодні християнізації Русі, являла собою напластування різних епох (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 495).