НАПІВСО́ННИЙ, а, е.
1. Який ще не зовсім проснувся; охоплений напівсном. Хлопці зірвалися з постелі і, напівсонні, взяли кибель за залізні вуха й винесли його на коридор (Іван Франко, VI, 1951, 197); Ще напівсонний схоплюється Кость з ліжка й продирає очі (Олесь Донченко, I, 1956, 49);
// Який виражає такий стан. — Ой боже мій! Що там таке? — говорив він якимсь задавленим, напівсонним голосом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 111); — Води б оце холодненької, — забажав Денис, націлившись напівсонними очима на пусту пляшку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 244).
2. перен. Млявий, бездіяльний, байдужий до всього;
// Тихий, безлюдний. Автобус рушає напівсонними вулицями (Літературна Україна, 2.VI 1967, 4).