НАПІВМЕ́РТВИЙ, а, е.
1. Близький до смерті. Той чоловік був уже напівмертвий, і його можна було брати, але Джмелик вистрелив ще раз (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 537); Палала хата, мачуха скривавлена лежала.. напівмертва (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 277);
// Який не виявляє майже ніяких ознак життя. У чорної матушки смертельно бліде обличчя й напівмертві уста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 328).
2. перен. Який ослаб, утратив силу, енергію від яких-небудь переживань, перевтоми і т. ін. Як і завжди, напівмертві від утоми, вимучені, заснули ми того вечора рано (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 44); До того гра дійшла, що лисиця напівмертва впала й ноги простягла (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 196).
3. перен. Дуже міцний, непробудний (про сон). Мій хорий спить важким, напівмертвим сном (Іван Франко, IV, 1950, 359).