НАПІВКОЧОВИ́Й, а, е. Перехідний між кочовим і осілим. Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 84);
// Власт., характерний для напівкочівників. Хозари належали до тюркських племен. Вони вели напівкочове, напівземлеробське життя (Історія УРСР, I, 1953, 42).
НАПІВКОЧОВИЙ
Тлумачення слова