НАПІВГОЛИЙ

НАПІВГО́ЛИЙ, а, е. Майже без одежі; не повністю прикритий одежею. Тільки-но ви до хати, як напівгола дітвора шарахнулась на піч, і з-за комина на вас визирають злякані бліді обличчя дітей (Григорій Косинка, Новели, 1962, 23); На нарах, просто на брудних матрацах, лежали й сиділи солдати — хто в самій сорочці, хто в розхристаному мундирі, а хто й напівголий (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 103);  * Образно. Небо тремтіло зірками, вже дихало по-зимньому. Від того дихання, здавалось, замерзала напівгола осика (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 68).