НАПІВДИ́КИЙ, а, е.
1. Не зовсім дикий; з ознаками дикості. За вікнами обкому воркували напівдикі голуби (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 154); Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 319).
2. перен. Недостатньо культурний, цивілізований; відсталий. Ремо відчував свою безсилість у цім середовищі напівдикого суспільства, де.. ніхто не вміє одрізнити місяця від сонця (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 102).