НАПІ́РНИК, а, чол. Мішок із щільної тканини, куди насипають пір’я для подушки або перини; насипка. Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 14).
НАПІРНИК
Тлумачення слова