НАПІ́РНИ́Й, напірна, напірне, спец.
1. Признач. для утворення напору рідини. Спорудили [робітники] механізований водогін з напірною баштою, проклали сітку труб, змонтували автопоїлки (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 187); В напірному басейні регулюється подавання води до турбін (Довідник сільського будівельника, 1956, 188).
2. Який діє з великим напором. Доцільніше використовувати тепло надр лише в окремих районах, де воно ближче до земної поверхні, і особливо в тих випадках, коли є напірні підземні води (Знання та праця, 7, 1965, 18).