НАПЕРЕМІ́НУ, НАВПЕРЕМІ́НУ, присл., розм. Те саме, що наперемінку, навперемінку. То зима, то літо чергувалися напереміну, а з ними чимраз нові утіхи (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 218).
НАПЕРЕМІНУ
Тлумачення слова