НАПЕРЕМІНКУ, НАВПЕРЕМІНКУ, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно. Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис, 1864, № 568); Копропідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).
НАПЕРЕМІНКУ
Тлумачення слова