НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до напасник. Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Леся Українка, I, 1951, 288); Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 36).
НАПАСНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова