НАПА́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось;
// Настояти на окропі. Окріп стояв у печі, кинула [Ганна] в нього сухої материнки, підклала трісок, напарила добре (Юрій Яновський, Мир, 1956, 63).
2. розм. Надмірно нагріваючи, викликати випаровування та утворення чого-небудь. Надвечір сонце напарило гори білих хмар, вони помалу попливли над краєм землі на схід, згущуючи духоту (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 143).