НАПА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напалити. Взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 89); Артур відчув, як він упрів, стоячи в кабінеті біля самої грубки, надто напаленої газом (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 120);
// напалено, безос. присудк. сл. У кімнаті було напалено й душно (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 186).
НАПАЛЕНИЙ
Тлумачення слова