НАПАКОСТИТИ, ощу, остиш, док., розм.
1. Напаскудити, набруднити де-небудь. — Так ти кажеш — ременем? — повторював крізь сльози Максим-коваль. — Атож! — Як кота, що напакостив у хаті? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 54).
2. Заподіяти шкоду кому-небудь; нашкодити. Напакостить панові.. стало утіхою для його (Панас Мирний, II, 1954, 272).