НАПАДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАПАСТИСЯ, адуся, адешся, док.
1. Накидатися, наскакувати на кого-, що-небудь. Їй все здається, що вовки.. нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 361).
2. Те саме, що нападати 2. [Лена:] Я не розумію, чого се і ти, і мама, і Ганька вічно нападаєтесь на мене (Леся Українка, III, 1952, 721); Мені стало жаль дідуся — даремно на нього нападається бабуся (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 90); Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 437); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливає його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12).
♦ Напастися мокрим рядном див. рядно.
3. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про настрій, хворобу і т. ін.). — Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. — І землю їй дай, ще й податки за неї плати. — Не тряси лишень, бо трясця не розбирає, на кого напастись (Панас Мирний, III, 1954, 50).
4. Жадібно накидатися на що-небудь їстівне. Горобці налетіли з садка й напались на пшеницю, як вовки на свиню (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206).