НАМИЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. ким і без додатка, розм. Досхочу помилуватися, поголубитися. Намилувавшись собі, як є меж молодими парубком і дівкою, що хотять собі побратися, Семен Іванович посадив Галочку біля себе (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 336); Улас намилувався Лукиною, натішився й покинув її, як зірвану квітку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 348).
2. часто з запереч. не, ким, чим, рідше на кого — що, з кого — чого і без додатка. Досхочу помилуватися, полюбуватися ким-, чим-небудь. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Олександр Довженко, I, 1958, 228); Хмельницький.. глянув на Кривоноса захопленими очима. — Не намилуюсь я з тебе, пане полковнику! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 352); Скільки сонця, праці, втіхи! Не надивишся, не наслухаєшся, не намилуєшся! (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 136); Не надивлюсь, не намилуюсь, Як гай зимовий занімів (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 12).