НАМИЛЮВАТИ

НАМИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМИЛИТИ, милю, милиш, док., перех. Натирати милом, змоченим у воді, або покривати мильною піною. Леся довго стояла біля умивальника, намилювала руки, споліскувала водою і знову намилювала (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 250); Береговенко намилив свого пацієнта так, що в того лише поблискували задоволено прищурені очі та кінчик червоного кирпатого носа (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 33).
♦ Намилити шию (голову, в’язи): а) покарати кого-небудь за якусь провину. — Погано! — зітхнув Бракватіста.. — Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 118); б) побити кого-небудь за щось. [Конон:] Я прийду, як смеркне. А ніхто мені тут шиї не намилить? (Марко Кропивницький, II, 1958, 414); — Ну-ну, не займай, а то намилимо в’язи! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 22).