НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намилити. Штик та намилені вірьовки для всіх, хто не згоден, щоб вождь [Врангель] сам за них думав! (Олесь Гончар, II, 1959, 359);
// у знач. прикм. Вона підійшла до нього збоку і намиленим.. віхтем стала натирати спину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 476).
НАМИЛЕНИЙ
Тлумачення слова