НАМУЛЮВАТИ 1, ює, недок., НАМУЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін.
НАМУЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., НАМУЛЯТИ, яю, яєш і НАМУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Тертям об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). На першій же екскурсії Тіма намуляв ноги, і ввечері довелося йому ходити босому (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 43);
// Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь частину тіла. Йому плече намуляла рушниця (Сава Голованівський, Близьке.., 1948, 86); — А мені, серденько, так паляниці намулили спину, так намулили (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 11).
♦ Намулювати (намуляти, намулити) очі — набридати, надоїдати кому-небудь. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37).