НАМУ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намуляти;
// у знач. прикм. [Незнайомий:] Подивися там, чи не намуляна шия у карого, бо чогось він увесь час мотав головою (Степан Васильченко, III, 1960, 203); В поході за намуляну ногу неодмінно покарають (Микола Трублаїні, I, 1955, 62).
НАМУЛЯНИЙ
Тлумачення слова