НАМУЛЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намулити 1. Земля була гарна, намулена, затишна (Іван Франко, III, 1950, 439).
НАМУЛЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намулити 2. Прокинулася [Пріська] на світанку. Болять намулені боки, болять груди, кашель душить (Любов Яновська, I, 1959, 291).