НАМУЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., з ким — чим і без додатка. Багато, довго помучитися. Він з приємністю згадує, скільки намучився з будовою (Михайло Стельмах, I, 1962, 413); — Натрудився, намучився [батько] на своєму віку, нехай хоч у могилі вже спокій має (Андрій Головко, II, 1957, 390).
НАМУЧИТИСЯ
Тлумачення слова