НАМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намучити. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246);
// у знач. прикм. Намучене серце бажало спочину (Борис Грінченко, I, 1963, 62).
НАМУЧЕНИЙ
Тлумачення слова