НАМО́ВНИК, а, чол. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників.. в мене нема місця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250).
НАМОВНИК
Тлумачення слова
НАМО́ВНИК, а, чол. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників.. в мене нема місця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250).