НАМОВЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намовляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось. Не втаїв він нічого:.. розказав, як пани намовлялись не пустити мужиків у земство (Панас Мирний, II, 1955, 275); — Віддам [стрілу] тому, хто мене за дружину візьме. — Я, — каже царенко, — тебе візьму. — Намовились (Українські народні казки, 1951, 171).
♦ Дати намовитися — піддатися вмовлянням. Одного разу дала [Анна] намовитися Докії (Ольга Кобилянська, II, 1956, 230).
НАМОВЛЯТИСЯ
Тлумачення слова