НАМОВЧА́ТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Довгий час мовчати, не розмовляти. Він уже видужував, за час хвороби намовчався; тепер хотілось наговоритись (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 116); Намовчавшись у степу, він зараз хоче балакати, розповідає про те, як.. був у кругосвітніх мандрах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 143).
НАМОВЧАТИСЯ
Тлумачення слова