НАМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намотати. Сидить чоловік у хорошому жупані, ..червоним платком підперезаний, другий на шиї намотаний (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 290); Парубок здивовано ворухнув рукою з намотаними віжками (Михайло Стельмах, I, 1962, 93);
// намотано, безос. присудк. сл. Дідусь узяв до рук вудку, на якій було намотано цілий клубок волосіні (Юрій Збанацький, Моо. чайка, 1959, 66).
НАМОТАНИЙ
Тлумачення слова