НАМО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наморити 2. Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Панас Мирний, III, 1954, 80); Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 209);
// у знач. прикм. В’є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 168).
НАМОРЕНИЙ
Тлумачення слова