НАМО́РДНИК, а, чол.
1. Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини. Котра й на волі ходить [собака], То намордник має кожна (Володимир Самійленко, I, 1958, 160); Щоб запобігти порушенню рефлексу ссання в телят, використовують різні пристосування: намордники, прив’язі та ін. (Соціалістичне тваринництво, 3, 1956, 60).
2. Поперечний ремінь у вуздечці.