НА́МІР, у, чол. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний, III, 1954, 55); Антон.. вперто здійснював свій намір добратися до міста (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 133).
НАМІР
Тлумачення слова