НАМІЧАТИ, аю, аєш і рідко НАМІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех.
1. Робити позначку на чому-небудь; відмічати, помічати. Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 15); Роби, рубай, розрубуй зруб! Тягни, рівняй, намічуй шруб! (Павло Тичина, I, 1957, 176); — Отут ми її й примантачимо,.. — сказав він, приставляючи до стіни полицю, щоб намітити, де заганяти цвяхи (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 191).
2. Тонкими лініями, штрихами визначати контури чого-небудь.
3. Передбачати робити що-небудь; планувати. Вечірка, яку намічали після концерту, не відбулася (Микола Олійник, Леся, 1960, 98); Колгоспи і радгоспи південних областей намітили значно більше, ніж торік, посіяти озимих на парах (Радянська Україна, 4.VIII 1957, 1); В останню хвилину мені хочеться говорити інакше, ніж я намітив собі (Олесь Донченко, V, 1957, 479);
// Попередньо розробляти що-небудь у загальних рисах. Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби [пухирчатки] (Олесь Донченко, V, 1957, 489); Приступаючи до роботи, хімік звичайно спочатку намічає на папері замисел реакцій — шлях до бажаного продукту (Наука і життя, 8, 1963, 37);
// Наперед визначати кого-, що-небудь. Генеральний секретаріат.. зараз орієнтовно намічає склад дипломатичного корпусу (Андрій Головко, II, 1957, 473); Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху (Панас Мирний, III, 1954, 191); Лейтенант ще заздалегідь намітив грань, на якій мав зустріти вогнем першу машину (Петро Панч, Іду, 1946, 36).