НАМЕТАТИ 1, наметаю, наметаєш і намечу, намечет, док., перех.
1. Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. — Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню! Наметав купу перед дверима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396).
2. Народити у певній кількості (про тварин). А Львиця так Свині сказала: — Ти наметала Десяток поросят, а я одно — львеня (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 163).
НАМЕТАТИ 2 див. наметувати.