НАМЕ́РЗЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до намерзнути. Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 50).
2. у знач. прикм. Покритий льодом. Он уже й світ бовваніє надворі, білуваті смуги пробиваються крізь намерзлі шибки в хату (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Стоять намерзлі дерева, Тремтить береза, віти клонячи (Юрій Яновський, V, 1959, 84).
3. у знач. прикм. Який довго мерз на морозі, холоді. Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко.. і вставала, наче після якої хвороби (Любов Яновська, I, 1959, 283).