НАМЕРЗАТИ, ає, недок., НАМЕРЗНУТИ і НАМЕРЗТИ, зне; мин. ч. намерз, ла, ло; док.
1. Замерзаючи, вкривати поверхню чого-небудь або нагромаджуватися на чому-небудь (про лід, сніг і т. ін.). — Борода [Морозенка] сплетена з довгих-предовгих вістряків, що намерзають у ясний день під стріхами (Панас Мирний, IV, 1955, 291); Ось і будинок. Темні сходи, затоптані снігом, І на дверях намерзла крига (Юрій Яновський, II, 1954, 39);
// Покриватися льодом. Шаліє вітер, рве, мете, намерзли шибки (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 126); Від ставу до двору намерзала горбата дорога, якою возили воду (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 165).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що намерзнутися.