НАМА́РНО, присл., розм. Марно, даремно. Став [бездолець] аж до знемоги Борюкатись за життя: Помозолив руки й ноги, А намарно, без пуття… (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 138); Я подививсь в її великі очі.. Вони такі самі, такі, як в тої, Що я намарно стільки літ кохав (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 215).
НАМАРНО
Тлумачення слова