НАМА́РНЕ, присл., розм. Те саме, що намарно. Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері, Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Тарас Шевченко, II, 1953, 314); Він же стільки проектів наробив, стільки наобіцяв. Невже намарне? (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 343).
НАМАРНЕ
Тлумачення слова