НАМАГНІЧЕНИЙ

НАМАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до намагнітити.

2. у знач. прикм. Який дістав властивості магніту. Основною його [компаса] частиною є намагнічена стрілка, яка вільно обертається на вістрі голки (Фізична географія, 5, 1956, 10).