НАМАГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко НАМОГТИСЯ, можуся, можешся; мин. ч. намігся, намоглася, лося; док.
1. з інфін. Пробувати робити що-небудь; докладати зусиль до чого-небудь. Він намагався удавати, що все це його не бентежить, а навіть бавить (Леся Українка, III, 1952, 706); Мічурін ухопився за гвинтівку й намагався вирвати її в козака (Олександр Довженко, I, 1958, 450); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366); [Ксенія Михайлівна:] Коли б тепер котрий з хазяїнів намігся платить своїм наймитам вдвоє, то його сусіди-хазяїни заїли б… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 95).
2. розм. Вимагати зробити що-небудь неодмінно; настоювати на чому-небудь. Чоловік якийсь кабана смалив, а циган тут нагодивсь і намагається: дай та дай йому сала (Україна сміється, I, 1960, 279); Мотря намагалась, щоб Карпо нагородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); Пріська мала була додому йти, та Одарка намоглася. — Посидьте, тітко. Погомонимо ще (Панас Мирний, III, 1954, 35).
♦ Намогтися в одне (в одну душу) — дуже наполягти на чому-небудь. [Морозиха:] Намоглась в одну душу: ворожи їй та й ворожи!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 75); — Про кого це вона?.. — насторожився Марчевський, пильно дивлячись в обличчя Сидорчука. — Е-е! Слухайте теревені!.. Намоглася в одне та й годі: ірод, ірод… (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 143).