НАЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн. налуплять; док., перех., розм.
1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості.
2. Висидіти (про птахів);
// вульг. Народити (про людей). — Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Любов Яновська, I, 1959, 347).
3. розм. Сильно побити кого-небудь. Хотів [Микита] вискочити з рову та й скільки духу гнати, не озираючись. Побоявся тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (Степан Васильченко, I, 1959, 269).