НАЛУЧА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАЛУЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1. Випадково з’являтися, приходити, заходити і т. ін. Обступили [собаки] її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, розірвали б (Панас Мирний, IV, 1955, 238).
2. Націлюватись на кого-, що-небудь. Ото він прикравсь та рушницею налучається на качки (Словник Грінченка).