НАЛЯПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛЯПАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь. За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне.. : — А нащо так накришувати та наляпувати! (Степан Васильченко, I, 1959, 206);
// Бруднити чим-небудь мокрим. — Нащо ти наляпуєш зайвий раз у хаті? — сказала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 302).
2. тільки док., перех. і неперех., розм. Наговорити багато непотрібного, пустого, зайвого. Гжехоткова налазиться весь день, наляпає тим язиком, як помелом,.. та й аби до ліжка (Іван Франко, IV, 1950, 256).