НАЛІВО, присл.
1. У лівий бік; протилежне направо. — Ти йди направо, я — наліво (Володимир Сосюра, II, 1958, 387);
// З лівого боку; зліва. У праву руку їживсь дахами та коминами фабрик задимлений город, наліво стелились зелені луки і вигинались фестони лісу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210).
♦ Направо, [й] наліво див. направо.
2. розм. Незаконно. [Галушка:] А що це калим? [Довгоносик:] Підвезе [шофер] кого-небудь, щоб ніхто не знав, наліво значить (Олександр Корнійчук, I, 1955, 293).