НАЛЕ́ЖУВАТИ 1, ую, уєш, недок., розм. Довго, досхочу лежати; відпочивати, відлежуватися. Вона виспалась зарані, належувати — обридло, іти — нікуди (Панас Мирний, III, 1954, 235).
НАЛЕ́ЖУВАТИ 2, ую, уєш, недок., НАЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла. — Лягав би ти, Матвію, відпочивати. — Ніч довга, встигну боки належати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 389).