НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, жін.
1. Стан за значенням належний 2. Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Андрій Головко, II, 1957, 163); Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини, незалежно від її національної чи расової належності (Комуніст України, 1, 1964, 62).
2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь. Посередині ж города, на.. площі був торг — неодмінна належність кожного города того часу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 577); Обов’язковою належністю костюма всіх південних слов’ян була коротка безрукавка (Народна творчість та етнографія, 3, 1963, 62).