НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав’язливий. Зося поморочила йому голову тільки своїм кокетством, дуже налазливим, а не красою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 316); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Яків Качура, Вибр., 1947, 100).
НАЛАЗЛИВИЙ
Тлумачення слова