НАЛА́ДЧИК, а, чол. Робітник, що налагоджує машини, станки, механізми і т. ін. На автоматизованому виробництві основною фігурою є наладчик (Комуніст України, 9, 1963, 31); Молодь освоїть тут [в училищах] нові професії — наладчиків автоматів і автоматичних ліній (Радянська Україна, 2.VIII 1959, 4).
НАЛАДЧИК
Тлумачення слова